Прохолодними березневими днями Польща навіть через скло автобусних вікон виглядала гордо й гонорово. Можна, звісно, прискіпливо дивитися на її ще не по-європейськи причесані спальні райони, та переважну більшість будівель на шляху до Вроцлава аж ніяк не зрівняти з містечковими вкраїнськими будинками, облупленими до безповоротного декадансу. Жодних комплексів власної меншовартості, шановні читачі, прошу мені не закидати. Кожен відчуває нерівну поверхню під ногами вже при самій згадці про наші рідні автошляхи, а особливо ті, які віддалені від столиці. Інша справа – Польща: автор цих рядків вперше в житті пошкодувала, що не вміє вишивати гладдю… впродовж надцяти годин дороги прегарних квітів навишивала б на полотні. Отож, почнемо з квітів, а плодами смакуватимемо насамкінець.


Весна у Вроцлаві
Комуністична Польща ніяк не асоціювалася в старшого покоління українців із закордонням. Але останніми роками горда польська панна Посполита заручилася підтримкою серйозних гравців на рингу міжнародної політики: Євросоюз, СОТ, НАТО… Образно кажучи, вона зуміла продати себе вигідно й коштує нині дуже дорого: іноземні інвестиції в нинішню Польщу вимірюються " євромільярдами" . Якщо 18 років тому ця країна не на жарт мучилася від політичних неврозів, психозів і решти побічних нездорових ефектів, то в році 2007-му вона рішуче йде протореним шляхом до економічного, культурного розквіту, не оминаючи увагою науку і високі технології.
Під час чисельних зустрічей у місті Вроцлаві представники українських ЗМІ спільно з організаторами журналістських майстерень – Мареком Цинкаром (директор програми фундації " Партнерство задля демократії" , журналіст польського публічного радіо), Іриною Кириченко (координатор з українського боку), Сюзен Паркер Бернс (посол США в Кракові з питань культури та преси) – спробували прослідкувати шлях, який пройшов Вроцлав перш ніж стати другим після Варшави містом Польщі за кількістю інвестицій та динамікою розвитку.
У рейтингах найважливіших і найвпливовіших міст Польщі Вроцлав тіснився в другій п’ятірці. Так було до 1989 року. А тоді " холодна війна" розхолодилася в помаранчевих закликах " краснолюдків" – демократичної опозиції, перевдягненої у невинних карнавальних гномів. І комуністична система Польщі впала під навалою поборників народної демократії та вільного ринку. Між іншим, як у Центральній Європі, так і в усьому світі рік 1989 став символом драматичних початків та завершень. Символічно, що термін " революція 1989 року" не згадувався у недавніх березневих розмовах жодним із нинішніх мешканців Вроцлава. Ймовірно, що це слово має гнітючий для поляків відтінок, тому переважно говорили про " зміни" , " трансформацію" чи " 1989 рік" . До речі, міська влада, яка здобула перемогу того депресивного 1989 року, зуміла втримати свої головні позиції дотепер. Причому за кілька днів перебування в місті спочатку дивуєшся, а потім звикаєш чути прихильні відгуки мешканців Вроцлава стосовно свого мера Рафала Дуткевича, якого обрали на другий термін і який по статусу прирівнюється ледве не до національного героя. " Він сприяв розквіту нашого міста, створенню близько 100 тисяч нових робочих місць і появі величезних інвестицій на розбудову інфраструктури й економіки міста" – сказали в ратуші кілька працівників, здивованих питанням " а за що так люблять міські жителі свого мера?" . Якщо поставити аналогічне питання двом-трьом киянам, то їхні відповіді додали б досить веселого контрасту до сюжету на тему " чи може громадянин любити владу своєї держави?" . Ще б пак, іч воно як. Мабуть, мотиви прості: якщо людина живе в місті і звикла ідентифікувати себе з містом і його владою, то, очевидно, цей патріот міста зважуватиме свої слова перед тим як висловлювати їх вголос і, щобільше, для такої людини образа перших людей міста (і країни також) є автоматичною образою себе ж. У проявах патріотизму з поляками (йдеться зовсім не про стереотипи) нам не змагатися, як не прикро цей факт прийняти. Нас на кожному кроці запевняли, Вроцлав – це найкращий взірець того, що в часи демократії та вільного ринку найбільше залежить від людей – їх консолідації, доброї співпраці і рішучості на шляху до поставлених цілей.

Невидима рука ринку
У році 2007-му слово " демократія" набуває все нових і нових відтінків значення, та поміж основних її кольорів – здебільшого чорний і сірий. Є підозра, що слово " демократія" ще трохи й зрівняють з асфальтом й воно стане, даруйте за штамп, " общіммєстом" . Щодо другого важливого поняття часів 1989-го в гаслах переможної центральноєвропейської спільноти – " вільного ринку" , – не слід забувати, що в нього рука невидима. Як писав один сучасний іспанський прозаїк, в минулому – журналіст: " Не сумуйте, вам завжди знайдеться місце роботи в супермаркеті!"
Повернімося у Вроцлав. Ознаки його розквіту впадають у вічі – зважаючи на те, що інвестори прийшли у вроцлавський " митний рай" надовго, і незважаючи на порівняння з " євровливаннями" в інші успішні міста Європи (для прикладу, успіх Іспанії – щороку 17 мільярдів інвестицій). Тоді як у всю Польщу, прогнозують, цьогоріч інвестують 10 мільярдів євро.
Вроцлав як друге по списку місто в чільній четвірці економічно найрозвиненіших польських міст тепер прагне потрапити до великих міжнародних проектів. Керівництво Вроцлава намагається здобути черговий шанс – тендер на побудову Європейського технологічного інституту (Europejski Instytut Technologiczny), який має бути створений на кошти ЄС в одному з європейських міст. Проект отримав підтримку уряду Польщі, щобільше, Вроцлав хоче зрівнятися з Парижем і, за словами Томаша Гондека (Агенція розвитку агломерацій Вроцлава), місто має гідні переваги, зокрема вигідне географічне розташування між трьома столицями (Берліном, Прагою і Варшавою), добре облаштоване транспортне сполучення (зокрема свій аеропорт), а також кадровий потенціал (серед 634 тисяч населення – 130 тисяч студентів, які навчаються у 22-х вищих навчальних закладах міста). Якщо Європейський технологічний інститут виникне у Вроцлаві, то він стане найсучаснішим центром наукових досліджень, нових технологій та інновацій. А можливо – й європейською конкуренцією для Масачусетського технологічного інституту в США.
Окрім того, багато важить туристична привабливість Вроцлава. Мальовниче місто розташоване на 12 островах, оточене безліччю мостів (112), архітектурних шедеврів й історичних пам’яток (не злічити). На рекламу міста міська влада щорічно викладає не менше п’яти мільйонів злотих (8 796 880 гривень). Образно кажучи, три кити, на яких стоїть Вроцлав, це – бізнес, наука й культура. Щодо політики, то ця тема не є найзатребуванішою ні в сфері інтересів поляків, ані в польських медіа. А політична стабільність країни щодалі, то більше приваблює інвесторів. Міська влада очікує, що впродовж 2007 року в місто інвестують мільярд євро. В разі виграшу тендеру на побудову Європейського технологічного інституту – ще мільярд євро до вже вкладених впродовж останніх років кількох " євромільярдів" .

Місто, як кожен проект, має свою ліквідність
Під час візиту до редакції Gazety Wyborczej українські журналісти мали зустріч з Єжи Савкою, головним редактором вроцлавської редакції, який висловив свій погляд на розвиток міста: " Серед мінусів політики місцевого самоврядування я б назвав надмірну розрекламованість Вроцлава. Адже за рекламою повинен стояти реальний продукт, реальний результат, а так не є... Якщо ціни на житло на другому місці після Варшави, а середньостатистична заробітна платня близько 1000 польських злотих на місяць (близько 1760 гривень), зарплатня, на яку поляки не хочуть працювати, тому їдуть до Німеччини чи деінде, щоб заробляти більше... То про який економічний поступ мова? Якби не іноземні інвестиції, а це суми в мільярди євро, то, маю підозру, нам було б мало з чого радіти" . Окрема тема – ефективність вкладених в місто коштів. Проте, про неї власне ще зарано говорити. Один із героїв квітневого російського Forbes Чарльз Бідерман в рубриці " Гроші" із власного гіркого досвіду банкрутства (бізнесу, пов’язаного з комерційною нерухомістю), зробив такий висновок: " Я зрозумів, що ціна – це функція від ліквідності, тобто вона не має нічого спільного з реальною вартістю" .
Виразна економічна спрямованість програми вроцлавських майстерень для українських медіа складалася і з відвідування фірм-інвесторів міста, зокрема вроцлавського осередку корпорації 3M (Minnesota Mining and Manufacturing Company), однієї з найбільш інноваційних фірм світу, зустріч з директором фабрики Пьотром Фрейбергом. Відрадно, що про відвідини ЗМ українським ЗМІ дозволили як писати, так і знімати. Цікавий факт – за словами пана Фрейбурга, ЗМ досі не виграла жодного тендера, на який подавалася у Польщі, і які країна проводила на державному рівні. Мова про найпотужнішу інноваційну компанію з міжнародним визнанням, яку польські чиновники, даруйте, послідовно " недооцінюють" . Не менш пізнавальною була й презентація фірми UPS (United Parcel Service Inc, яка здійснює масштабні фінансові операції в 200 країнах світу, річний дохід корпорації – десятки мільярдів американських доларів). Так-от: презентація відбувалася в " закритому режимі" – писати про почуте журналістам заборонили, а причини " закритості" й резонності самого запрошення медіа в приміщення фірми з вуст директора вроцлавської резиденції компанії почути українським журналістам так і не довелося. Схоже на те, традиції фінансової журналістики, яка вже й на Заході пережила стрімкий розквіт, минають. Проваджу до того, що коли мова йде про гроші, то комерційних таємниць виявляється більше, ніж журналістських запитань. Порозмовлявши з інвесторами, які прийняли рішення вкласти потужні кошти у розвиток своїх підприємств у Вроцлаві, ми ще раз утвердилися в думці, що кадри якщо й не вирішують все, проте, економлять гроші. Саме так, дешева робоча сила, інакше кажучи, молоді амбітні спеціалісти в парі із пом’якшеним податковим законодавством приваблюють до Польщі такі відомі бренди, як LG Phillips LCD, UPS, Toyota, Volvo, Electricite de France Internationale, ЗМ, Siemens, Hewlett Paskard, Toshiba та багато інших. Саме ці виробники створили нові місця праці для мешканців міста і всієї вроцлавської агломерації.

Поворот сюжету: як живеться дружинам інвесторів у польських краях
Маю визнати: вечори у Вроцлаві теж були насиченими. Кухня Польщі й кілька вроцлавських ресторацій припали українським журналістам до смаку. І нехай, зізнатися чесно, Польща, як і більшість її страв, на смак дещо кислувата, власне, як в таких випадках кажуть, вона " з кислинкою" . Без іронії, навіть в іспанському ресторані фламенко, яке звучало в години святкової вечері, різко контрастувало з м’яким кислуватим присмаком салатів, м’яса й решти смаколиків, які нам подавали. Про вино промовчу, бо воно було бездоганно... кисло-солодке. Ще несподіванішим був наступний вечір-вечеря у штаб-квартирі International Friends of Wroclaw (Товаристві для іноземців, які живуть у Вроцлаві). Зустріч за участю іноземних інвесторів та їх дружин мало чим нагадувала офіційний прийом делегації журналістів. Зніяковіння було через те, що привітні дами від 25 і далеко далі зовсім не виглядали на таких, як у нас заведено казати, дружин дуже заможних бізнесменів. Тобто ні діамантів на пишних декольте, ні суконь " від кутюр" , ні якихось буржуазних вихилясів у дусі " дорогих красунь" . Натомість звичайні, на перший погляд, домогосподарки, заклопотані вихованням дітей, якістю питної води в апартаментах і здоров’ям своїх благовірних чоловіків. Так, звісно, ці жінки з різних куточків світу вміють розмовляти англійською і польською на побутовому рівні, не працюють і люблять мистецтво й благодійність. Але з першого погляду вкрай важко по цих скромних представницях прекрасної статі визначити, що їхні обранці мислять мільйонами євро, перепрошую, десятками мільйонів євро. На запитання про те, як їм ведеться в Польщі, що німкені, що японки мило усміхалися й говорили, мовляв, складно знайти цікаву роботу не знаючи польської мови, зате відпочивати є де, і місто просто чудесне. " А чи не сумно вам за рідною країною, та й чи не хотілося б піти кудись і спробувати працювати?" " Ні, звикаєш. А працювати для чого?" Хоча в те, що цим жінкам не сумно й що вони не нудьгують – в це важко повірити. Жодного блиску в очах.
Що воно таке, щоб в молодих жінок зник блиск у очах?
Одне слово, глобалізація.



Директор програми фундації "Партнерство задля демократії",
журналіст польського публічного радіо
Марек Цинкар:
"За менше як рік існування фундації відвідали Брюссель, де групу українських журналістів приймали в установах НАТО, Єврокомісії, Європарламенті та інших вагомих для життя Європи інституціях. Цей виїзд мав не лише освітній характер. Нашим завданням було дати можливість українським журналістам – правдивим суспільним дипломатам – донести свій погляд на українсько-натівські та українсько-європейські стосунки до європейських чиновників. Журналісти підготували спеціальну добірку публікацій на ці теми, яку презентували на кожній зустрічі. На осінь знову готуємо виїзд до Брюсселю та Страсбургу"


Координатор діяльності фундації "Партнерство задля демократії" в Україні
Ірина Кириченко:
"Подібні виїзди, схожі на той, який відбувався у Вроцлаві, фундація організовує щомісяця. Маємо на меті показувати досвід Польщі в різних сферах. Показуємо як позитивне, так і негативне, аби українське суспільство за допомогою ЗМІ зорієнтувалося в багатогранних наслідках вступу до ЄС. Одним із завдань фундації є будування мостів між українськими та польськими журналістами. Журналістські майстерні відбуваються щораз у новому місті. А відтак є можливість налагодити добрі контакти з представниками різних сфер суспільного життя, а також журналістами з різних регіонів, спробувати принаймні на кілька днів зануритися в спосіб життя людей по той бік європейського кордону"