Парламент у ступорі і не надає інформації для роздумів — лише про те, що може відбутися в його стінах згодом, скажімо, восени. За Президента відбуваються заявами надактивні працівники його секретаріату, що надолужив і відтворив найбільш одіозні форми роботи АП часів Кучми, дарма що був колись перейменований. Лише Юлія Володимирівна, як завжди, на передовій і "за все в ответе". Дати оцінку результатам діяльності Кабінету Тимошенко "Політик HALL" запропонував її найзапеклішому опоненту, "регіоналці" Інні Богословській та Олесю Донію, що належить до "Народної самооборони", найбільш послідовного союзника БЮТу.


Олесь Доній: Природа взяла своє, і все повернулось до звичного протистояння


Як би ви оцінили діяльність Кабінету Юлії Тимошенко та її саму як прем'єра, зокрема, якщо порівняти з Кабінетом зразка 2005 року?
— Цей Кабінет, так само як і першій, не укомплектовано повністю її однопартійцями. У 2005 році Тимошенко перетягувала на свій бік міністрів вже в процесі роботи. Нині лише половина міністрів вона висувала сама, а половина була призначена в результаті важких перемовин з НУНСом, з президентською стороною. В першу чергу вплив, звичайно, мав Президент, який і раніше до Тимошенко ставився достатньо ревниво. Не треба забувати, що уряд — це не лише прем'єр, уряд — це колегіальний орган, і рішення він приймає більшістю голосів. Отже, уряд лишився дуалістичним. Не гарантовано прийняття прем'єром жодного рішення, бо для цього вона змушена залучати в якості союзників міністрів з президентського оточення. В перший період свого прем'єрства Тимошенко виглядала зваженіше — здавалося, що вона згодна досягати компромісів з президентською стороною для того, щоб не зірвалась основна ставка. Це лише зміцнювало її позиції. Але... природа взяла своє, і все повернулося до звичного протистояння. Методи діяльності Тимошенко залишилися приблизно такими, як у попередньому уряді: це — ручне керування. Такими ж методами вона керує й БЮТом. Інший нюанс — до речі, не лише проблема Тимошенко, це проблема більшості "помаранчевої" команди — це вільне трактування законів. У цьому і Ющенко, який всупереч конституції призначає і підпорядковує собі губернаторів, мало відрізняється від Тимошенко, яка, незважаючи на рішення Верховної ради, дозволяє собі не підготувати вчасно бюджет.

Як оцінюєте взаємодію в рамках владного трикутника Президент—прем'єр—спікер?
— Трикутника не існує. Голова Верховної ради не є сьогодні самостійним політиком, який може спрямовувати діяльність Ради і на рівних розмовляти з Ющенком і Тимошенко. У нього немає таких повноважень, можливостей, досвіду. З політиків, чиї широкі повноваження є законодавчо окресленими, є два — президент і прем'єр. Що ж до Секретаріату, то це нелегітимний орган, і його повноваження ніде не прописані. Тому його діяльність поширюється настільки, наскільки йому дозволяє Президент. Можна говорити і про наявність суперечностей між Ющенком и Тимошенко, які зумовлені їх бажанням очолити всю владу в Україні, зокрема, перемогти на наступних президентських виборах.

Але ж у Тимошенко, очевидно, шансів більше?
— В Україні є реальна можливість для обох політиків очолити державу, і через те, що шанси є в кожного, суперечка загострюється. Два роки тому я казав, що у Ющенка є великі шанси на президентських виборах. Мені ніхто не вірив, оскільки у нього був найменший рейтинг. Юлія Тимошенко тоді мала значно більшу підтримку. Як бачимо, в тому числі і завдяки Віктору Балозі, що тепер і Ющенко є одним з фаворитів. Імовірним сценарієм для Ющенка була б зміна електорального поля, і на це працювала так звана Коаліція національної єдності. До співпраці з "біло-блакитними" закликало б маленьке "помаранчеве" крило, що може спертися на конформістський електорат, на місцеві еліти. Ядром його був би Єдиний центр. Абсолютно реалістичний сценарій. Останніми днями про нього вже почали говорити і депутати від Партії регіонів.

Хто винен в інфляційних процесах, що їх спостерігаємо в Україні?
— З одного боку, є загальносвітові тенденції, пов'язані з подорожчанням продовольства і енергоносіїв. І в той же час, якщо порівняти українську інфляцію з загальноєвропейською, побачимо, що в Україні інфляція більше. Тобто світова тенденція існує, але в Україні діють внутрішні фактори, що її загострюють. Зростання ВВП не встигає за зростанням соціальних виплат — це факт, який може підтвердити кожен економіст. Але це значить, що інфляційні процеси можна було передбачити заздалегідь. Провина за подібні процеси лежить, безперечно, на виконавчій владі.

Яким може бути оптимальний подальший розвиток подій? Як подолати політичну кризу?
— Верховна Рада в ступорі, є паритет сил. При формальному, юридичному існуванні коаліції вона не може забезпечити з власного середовища 226 голосів для утвердження законопроектів. У той же час всі інші варіанти рішення проблеми неможливо реалізувати протягом останнього пленарного тижня. БЮТ шляхом блокування трибуни не дозволить порушити питання про відставку уряду і переформатування коаліції. У результаті отримає два місяці літньої перерви і діяльності уряду з мінімальним контролем, бо парламент буде у відпустці. Це означає, що розв'язання парламентської кризи відкладається до осені. Варіантів розвитку подій декілька. Без перевиборів у Раду їх принаймні три. Перший — це продовжити практику кулуарних домовленостей з фракціями, як було й раніше, коли за рішення БЮТ голосувала або повністю фракція Компартії, або її частина. Помітно, що на сьогодні є певна домовленість між фракціями опозиції щодо того, аби не голосувати на підтримку законопроектів коаліції. Тому такий варіант теоретично можливий, але на практиці не здійснюється. За голоси депутатів Блоку Литвина і Компартії точиться боротьба. Другий варіант передбачає створення нової коаліції у складі БЮТ, НСНУ і Блоку Литвина. Для існуючої коаліції це може бути оптимальний варіант, адже Блок Литвина не висуває якихось наджорстких умов власної участі у Кабміні і, зокрема, щодо зміни прем'єра, що вкрай важливо для БЮТ. Тобто уряд піде у відставку, але згодом буде призначено новий з гарантією збереження посади прем'єра за Тимошенко. Недарма Блок Литвина на з'їзді утвердив положення, що вони не приєднуються до жодних коаліцій, але можуть взяти участь у творенні нової. Тож для НУНСу постане питання, чи готовий він підтримати ротацію нового голови Верховної Ради, якщо таку умову висуне Блок Литвина. Третій варіант — коаліція у складі НУНСу, Партії регіонів і блоку Литвина (приєднання до коаліції комуністів виключається, бо це не зрозуміє електорат НУНС). Це конфліктний варіант, тому що більшість членів НУНСу на цей момент не приймає коаліції з регіоналами. Це відбуватиметься доти, доки ініціаторами такого підходу є група Єдиного Центру, очолювана Віктором Балогою. Якщо цю позицію озвучить сам Віктор Ющенко, то я б не гарантував, що всередині НУНС не знайдуться необхідні 37 голосів. Передбачається внутрішня жорстка опозиція такому вибору, зокрема від групи Народна Самооборона. Ті, хто таку позицію не підтримає, звичайно, не вийдуть з фракції (бо це означає позбавлення депутатських повноважень), але перейдуть у внутрішньопартійну опозицію. З цього випливає, що 226 голосів знову не вистачатиме. Тобто така коаліція теж потребуватиме ще й Блоку Литвина на додачу. Конфліктним цей варіант є тому, що, окрім існуючої внутрішньої опозиції, з'явиться потужна опозицію зовні, перш за все в особі Юлії Тимошенко.

І ви будете в цій опозиції, напевно?
— Так. Але в будь-якому разі ці три варіанти передбачають дієвість парламенту, його можливість виконувати законотворчу функцію. Не всім це потрібно, не всім це було б вигідно. Адже зрозуміло, що з точки зору національної безпеки парламент повинен бути працездатним. Якщо ж він занадто довго буде не в змозі приймати рішення, постане питання про необхідність перевиборів. Перевибори без зміни діючого законодавства не мають сенсу, вони не приведуть до ротації еліт. А для зміни виборчого законодавства потрібно, щоб парламент запрацював — отже, маємо замкнене коло.


Инна Богословская: Это был даже не "брак по расчету", а "брак по насилию"


Что отличает второе премьерство Тимошенко, в частности, в сравнении с первым ее премьерством?
— Второе премьерство от первого отличается, во-первых, эмоциональностью, во-вторых, умением прятать свои истинные мотивы. В 2005-м было впечатление, что долго ожидаемое царствование для Тимошенко настало. Вы помните эйфорию смены нарядов каждый день, объявление о продаже на аукционе "платья королевы", то есть премьер-министра. Даже походка была другой — победная улыбка, победная энергия. Ко второму премьерству Тимошенко поняла, что в нищей стране каждый день менять наряды, наверное, рановато. И еще она поняла, что работа на посту премьера сейчас будет вдвойне тяжела, потому что видеть ее на этом посту никто не хотел. Это был даже не "брак по расчету", а "брак по насилию". Так что с самого начала она демонстрировала неважное настроение, и в глазах не было огня.
Конечно, целью первого премьерства была долгая игра на вытеснение Виктора Ющенко с поля, борьба за право быть лидером страны. Сейчас она пытается добиться того же: то есть, к огромному сожалению, Тимошенко не вынесла для себя никаких уроков из первого премьерства. Так уж заведено в Украине, что тот, кто возвышается над всеми, становится одновременно врагом для всех. Кажется, это единственный фактор, который до сих пор объединяет украинские элиты. Поэтому абсолютной, сильной власти в Украине не может быть по определению. Власть в Украине должна быть в обязательном порядке разделена между несколькими центрами влияния, и только тогда они, балансируя, способны организовать порядок в стране. Поэтому стремление как Тимошенко, так, кстати, и Ющенко на определенном этапе получить абсолютную власть приведут их к фиаско. Это что касается политики.
Что касается экономики, то разница между двумя премьерствами достаточно большая. Если в первый свой приход Тимошенко пыталась просто забрать у всех все и перераспределить, то во второй приход она пытается (вместе со своей командой) как можно больше украсть. Такого "дележа" государственных средств не было никогда. Выводятся оборотные средства из предприятий — вот только сегодня мы провели пресс-конференцию по "Энергоатому". Совершенно очевидно, что сейчас Юлии Тимошенко премьерство нужно для того, чтобы попытаться освоить вершину — пост президента. Похоже, что команда понимает переходный характер этого Кабинета и пытается украсть все, что можно для бюджета избирательной кампании, а еще и для себя. При этом, похоже, они верят в полную безнаказанность. Наверное, по опыту прихода "оранжевых" к власти, когда за один месяц были прекращены сразу все уголовные дела по ЕЭСУ, а это десятки уголовных дел. Надо сказать, в первый приход не было такой наглости при выдвижении на ведущие должности подельников этой команды. Ведь сегодня в среде политических союзников БЮТа — я имею в виду "Нашу Украину" — уже в ходу термины "Рейдерство, тендерство и землегубство" (от фамилии Губский). Так что даже у партнеров по коалиции — круглые глаза от того кошмара, который творится БЮТовцами на всех сегментах рынка, и особенно с земельными ресурсами. Все в Украине знают, что главными земельными бандитами являются как раз представители господина Губского, расставленные по всем земельным управлениям в Украине и особенно в Киевской области.
В том же, что касается основного содержания, практически ничего не изменилось. Голый популизм, абсолютная неподготовленность к власти, отсутствие профессионализма и политического видения даже на короткую перспективу, не говоря о том, что стратегии нет никакой. На совести Тимошенко — потеря миллионами украинцев сбережений в долларе, который только-только устоялся, удар по украинскому экспорту, повлекший нарушение торгового баланса страны. Если так пойдет дальше, завтра мы вообще перестанем что-либо производить. Кроме того, испорчены отношения с Россией, и теперь уже поздно заискивать по принципу "чего угодно", уже никто не верит.
В региональной политике — все та же максимальная централизация финансовых потоков и полное обескровливание местных бюджетов. Они не получают ни копейки субсидий, долгосрочные проекты не финансируются.

Как оцениваете взаимодействие в рамках властного треугольника Президент—премьер—спикер?
— Треугольник и разногласия внутри него нужны этой власти — хотя бы для того, чтобы потом в любых собственных промахах было кого обвинить. Дискуссия и конфликты в рамках этого треугольника помогают направить общественное мнение в нужную сторону и предложить "козла отпущения", на которого все и будет списано. Это же плацдарм для заигрывания с населением. Но люди начинают трезвее оценивать ситуацию благодаря этой безумной инфляции.

Каково ваше видение причин и возможных последствий инфляции?
— Фундамент для такой значительной инфляции был заложен в 2005 году, когда Тимошенко пришла в Кабинет. Было нанесено несколько смертельных ударов по экономике. Была проведена ревальвация гривны, и в это же время была повышена почти на 30% стоимость перевозок по стране. Ощутимый виток повышения затрат на производство продукции привел к тому, что украинские товаропроизводители в 2005 году стали намного менее конкурентоспособными. Эта тенденция развилась, а сейчас ее добили безграмотными действиями.
Так вот, безумная выплата в течение первых месяцев 2008 года шести миллиардов гривен сбережений граждан оказалась последней каплей. Неужели все правительства до этого были такими жадными, что не хотели найти денег на выплаты населению? Да нет, конечно же! И могли, и программы были, и потихоньку начали выплачивать. Но любое экономически грамотное правительство понимает, что выброс неотоваренных денег в экономику всегда приводит к тому, что эти деньги превращаются в пыль, девальвируются. Это неоправданный ход при очевидных трендах на очень высокую инфляцию, это бравада: "Ах, вы говорите, что невозможно армию перевести и невозможно выплатить вклады населению, ну я вам покажу!" Первые два месяца показали, что армию все-таки нельзя перевести и что вклады выплачивать так — тоже нельзя. Получается ведь удар по тем же людям, сначала по их ожиданиям, а потом по их кошелькам.
Помните, как в Кабинете министров был ликвидирован Совет экспортеров и создан Совет импортеров? С 2005-го года впервые за всю историю Украина стала больше ввозить, чем вывозить. Естественно, в условиях современного мирового рынка мы не можем на равных конкурировать с мировыми производителями. Дешевая и низкокачественная импортная продукция в основном задавила наших производителей. Правда, потом правительство Виктора Януковича смогло хоть как-то, определенными гарантиями, грамотной экономической политикой возбудить желание работать. Все думали, что это надолго. Мы получили приличные темпы роста, почти двенадцать процентов. Но, к сожалению, эти досрочные выборы спровоцировали очередной экономический кризис.

В чем был просчет Блока Юлии Тимошенко, инициировавшего выборы мэра в Киеве, проигранные в итоге?
— Власть сейчас невероятно далека от людей, они "оторвались" так, что, наверное, вообще не представляют, что люди говорят. А люди говорят сейчас в отношении Тимошенко всего несколько слов: "завралась, зарвалась и зазвездилась". Мне очень жаль, что к этим словам я не могу добавить три других "за" — задумались, захотели и запросили от власти эффективных решений. Я надеюсь, что эти "за" скоро приживутся.

Каким представляется вам будущее этого Кабинета?
— Этот Кабинет не доживет до следующих президентских выборов, это абсолютно точно. Он исчезнет до того, как начнется любая президентская кампания — досрочная или срочная.

Как расцениваете реальные шансы Юлии Тимошенко победить на ближайших президентских выборах?
— Шансы Тимошенко победить на президентских выборах сейчас значительно упали по сравнению с весной прошлого года. Феномен Тимошенко в том, что она настолько же хороша в оппозиции, насколько плоха во власти. Она эффективна и продуктивна для страны, покуда своим темпераментом, своей деструктивностью заставляет власть постоянно двигаться, не сидеть, приклеившись к своим стульям. Но как только Тимошенко приходит во власть, она моментально теряет в рейтинге. А в оппозиции она его набирает. Я думаю, досрочные выборы были стратегической ошибкой Тимошенко, которая в результате будет стоить ей президентства.