Имя:
Пароль:

На печать

Виктор Янукович. Цель Украины - европейская интеграция. Интервью газете «Мадяр Немзет» 6 марта 2007 г.

alt

Текст интервью представлен в аутентичном виде на украинском языке.

Напередодні свого візиту в Будапешт Прем'єр-міністр України Віктор Янукович дав ексклюзивне інтерв'ю газеті, в якому зазначив, що метою України є європейська інтеграція, а членство в НАТО може вирішити лише загальнонаціональний референдум.

Пане Прем'єр-міністре, у 2004 році міжнародна преса пов'язала Ваше ім'я з фальсифікацією результатів президентських виборів. Через два роки Ваша партія отримала переконливу перемогу під час парламентських виборів, які були визнані демократичними, а сьогодні Ви з великим відривом очолюєте списки популярності в Україні. З огляду на всі ці події чи відчуваєте Ви певне моральне задоволення?
Давайте підійдемо до питання, спираючись на право і факти. Судові розслідування 2005 і 2006 років засвідчили, що під час виборів 2004 року рівень фальсифікацій не досяг одного відсотка. Україна отримала такий досвід у 2004 році, який пішов лише їй на користь. Після президентських, парламентських виборів країна стала більш демократичною, збільшилася свобода слова, а преса стала більш відкритою, незалежною. Народ це відчув безпосередньо на собі, і заплатив за них. Українці могли побачити, що означає популізм, і під час парламентських виборів і висловили своє ставлення до цього. Виборці сьогодні вже знають, яку велику ціну треба заплатити за популізм.
Антикризова коаліція сьогодні отримує відчутну суспільну підтримку, що допомагає реалізації програми Уряду країни. Незабаром завершимо вироблення стратегії на середню перспективу, яка розрахована до 2012 року.
На одну хвилинку давайте повернемося до подій 2004 року. Як Ви оцінюєте тодішні події? Чи можна говорити про те, що в Україні тоді відбулася революція чи були присутні лише певні її складові?
Українці бажали змін. Влада втратила суспільну підтримку, і всередині в країні, і за кордоном зникла довіра до головної лінії внутрішньої і зовнішньої політики країни.
В першу чергу це сталося тому, що стало зрозумілим: президентсько-парламентський устрій не працює результативно. Все було пов'язаною судової системи і взагалі відсутністю реформ. Ці процеси навіть не можливо було розпочати, оскільки система виявилася порожньою, була сповнена внутрішніми протиріччями, не функціонувала, – адже різного бажали Президент, Глава Уряду і парламент.
Наскільки Ви задоволені теперішнім розподілом обов'язків? Чи стала система функціонально здатною? Хто є на сьогодні першою особою в Україні? Незважаючи на суперечки, все ж таки здається, що Президент в багатьох аспектах може знайти союзника з боку Партії регіонів...
З 1 січня вступила в дію нова Конституція, і, відповідно до її положень, у незалежній Україні вперше були проведені пропорційні вибори. Дійсним є Закон про Кабінет Міністрів України, який збільшив повноваження Уряду. Але треба далі розробляти нормативну базу, необхідно виписати повноваження президента.
Конституція укладена в дусі парламентсько-президентського устрою, який є більш демократичним, ніж попередній, який передбачав великі повноваження Президента. З огляду на те, що парламент обирається народом, легітимність сформованої ним урядової коаліції є сильнішою.
А хто є першим політиком в країні? Конституція чітко відповідає на це запитання. Президент є Главою держави, але вже не розпоряджається такою монопольною владою, як це було раніше. У відповідності з положеннями Конституції, парламент окреслює головні лінії зовнішньої та внутрішньої політики, які президент та прем'єр-міністр виконують. Таким чином, не має сенсу змагатися між собою президенту та прем'єр-міністру.
Найголовнішим є те, щоб система ефективно функціонувала в рамках Конституції. Прикро, що Президент цього не розуміє і намагається диспозиціонувати себе окремо від влади. Відповідно до нової системи, парламент і Уряд працюють як єдина система і немає жодної потреби ставити це під сумнів.
Робота Уряду до цього часу, бюджет, стабілізація фінансової системи, успіхи, які були досягнуті в подоланні кризи, підтвердили правомірність нового устрою, його ефективність. Покращується економічний стан, у січні ВВП зріс на 9,5%, водночас рівень інфляції низький. Президенту треба радіти з таких результатів, а не ускладнювати роботу парламенту і Уряду постійними накладаннями вето. Це дуже поганий підхід, якщо Президент не відчуває "своїм" Уряд, постійно говорить лише про недоліки, не відчуває відповідальність за діяльність Уряду. Такою поведінкою Президент стоїть супротив не певних осіб, а українського народу, і ми в найближчому майбутньому вживемо заходів, щоби він цього не міг робити. Поганий буде кінець у тому випадку, якщо Президент постійно перешкоджатиме роботі Уряду.
У цій суперечці про розподіл повноважень між президентом і прем'єр-міністром виникає питання, чи працюватиме більш ефективно система, якщо президент обиратиметься парламентом?
Наразі не вважаю це доцільним запровадження цього, адже ми зараз живемо в такому перехідному періоді, коли в дусі нової Конституції ми зробили перші кроки на шляху перетворення системи управління. Тепер здебільшого виникає потреба в осмисленні досвіду, певному часі, спокої перед тим, як підійти до етапу подальшої модернізації устрою. При удосконаленні системи нам треба бути обережними, зокрема, треба остерігатися надмірної політизації – оскільки це навряд чи допомагає роботі.
Сформувався механізм співпраці між парламентом і Урядом, який не варто руйнувати різкими діями. Підсумовуючи досвід, треба вдосконалювати систему, і Президенту особливо треба було б приєднатися до цього процесу.
У Президента достатньо повноважень для того, щоби, як Главі держави, проводити в життя реформи, які покликані зробити більш передбачуваним функціонування країни. Якщо ж це не здійсниться, тоді треба задуматися, як бути в подальшому. У випадку, якщо Президент буде перешкоджати реформам, то тоді необхідно віднайти механізми, які б це унеможливили.
Це треба розуміти так, що в цьому випадку може бути мова про проведення дострокових виборів?
Все є можливим. Проте я вірю у перемогу здорового глузду і прагматизму, адже Президент має достатній досвід для розуміння того, що задля успіху нам потрібно спільно працювати.
Угорське суспільство також є поділеним, проте в Україні, якщо це можливо, ще глибшими є лінії поділу. Країну роз'єднують на дві частини не лише політичні, але й релігійні, мовні відмінності. Чи не потрібно було б в цьому випадку серйозно задуматися про перетворення устрою країни в федеральний? Можливо, в такій системі краще можуть добитися успіху різні інтереси?
Чи ми хочемо цього, чи ні, але в суспільстві і тепер йде суперечка з цього питання. Однак, більш важливим бачу на сьогоднішньому етапі продовження здійснення реформ. Наступним етапом конституційної реформи можуть бути перетворення у функціонуванні місцевих органів самоврядувань.
На основі Європейської Хартії про регіональні мови і мови національних меншин російська мова вже є другою офіційною мовою у деяких східних областях країни. На основі цього, чи підтримуєте Ви, щоби в деяких районах Закарпаття угорська мова отримала статус офіційної на регіональному рівні?
Україна є європейською країною, в якій люди мають рівні права, тобто можуть плекати свою культуру і вживати мову. Це не можна залишити поза увагою. Розумна державна політика сприяє розвитку різних культур. Основи цього закладені в Європейській Хартії про регіональні мови і мови національних меншин, і багато регіонів України розпочали її здійснення. Ми все зробимо заради того, щоби дух Хартії був присутнім і в регіонах України.
Тобто, це хороша новина для угорської меншини...
Для всіх, адже в Україні проживають не лише угорці і росіяни, а й татари, греки чи болгари.
Пане Прем'єр-міністре, у зв'язку з Вами чи Вашим Урядом фактично вже постійним прикметником стало поняття "друг Росії"...
На сьогодні вже і це змінилося. Газети сьогодні вже формулюють таким чином, що Янукович більше друг Заходу, ніж Росії. Проте я б сказав, що є українцем, і у зовнішній політиці керуюся національними інтересами України. В міжнародних відносинах я є прихильником прагматичного підходу, реальної політики.
Зокрема, з огляду на ситуацію України, затисненої між Заходом і Сходом, що містить і без того достатньо небезпеки, Україні необхідно стояти на обох ногах і функціонувати мостом між Заходом і Росією. В цьому можуть бути зацікавлені і східні, і західні сусіди. Для нас це може створити особливі умови, тому я б остерігався щодо надмірної політизації ситуації навколо України.
Ви вказали на небезпеку з огляду на геополітичне становище України, що лише посилюють певні непродумані кроки. Українська преса доволі чутливо реагує на розміщення деяких елементів системи ракетної оборони на території східноєвропейських країн. Чи Ви не вважаєте, що Україна може опинитися посередині суперництва між двома великими силами?
Така небезпека однозначно є, і ми можемо спостерігати за ситуацією, спокійно склавши руки. Глобальну безпеку не підсилює суперництво між такими великими державами, як Сполучені Штати і Росія.
На нашу думку, глобальну безпеку посилювало б, якби ці питання Сполучені Штати, Росія, і Європа спільно обговорили б. У цій системі і Україна знайшла б своє місце, адже такі засоби є на нашій території. Ми не можемо спостерігати, як зовнішні глядачі, як деякі наші партнери залишають поза увагою нашу думку. Це не було б правильним.
Ви думаєте про Америку?
Не лише про Сполучені Штати Америки, але і про Польщу, Чехію, про Європейський Союз, або хоча б і про Росію. Країна розташована між двома вогнями, в не дуже безпечному місці і ми не повинні вносити неспокій в українське суспільство. Людей дуже турбує ця тема, і ми вважали б небезпечним нові гонки озброєнь.
Угорсько-російські зв'язки не є стратегічними, але, принаймні, особливими. Де може віднайти своє місце між цими двома країнами Україна? Сприяє чи перешкоджає співробітництву особливість відносин між Будапештом і Москвою?
Нам потрібно бути прагматичними у двосторонніх стосунках. Необхідно конкретизувати можливості для співробітництва. Специфіка угорсько-російських відносин може лише посприяти співробітництву між Києвом та Будапештом. Протягом минулих років значно зріс рівень двостороннього торговельно-економічного співробітництва.
Товарообіг за три останні роки подвоївся, сягнувши минулого року позначки в 2 млрд. дол. США. Українські інвестори з'явилися на ринку Угорщини.
У 2004 році, для прикладу, український "Індустріальний Союз Донбас" приватизував "Дунафер". Дедалі більше активізується діяльність угорських підприємців в Україні. Минулого року, наприклад, угорський банк "ОТР" став власником українського банку "Райфайзен-Україна".
Ми бачимо серйозні можливості у трансконтинентальному транспортному співробітництві, створенні логістичних центрів, посиленні використання європейських транспортних коридорів. Шляхом тристороннього українсько-угорсько-російського співробітництва ми виробили план створення логістичного центра у Загоні. Розвиток шляхів залізничного сполучення добре поєднується з планами трансконтинентального співробітництва та модернізацією українських залізних доріг.
Серед зовнішньополітичних цілей України значне місце посідають прагнення європейської інтеграції. Чи отримує Київ достатній рівень підтримки з боку своїх сусідів?
Ціль України – європейська інтеграція, і у цьому відношенні ми отримуємо цілковите розуміння та підтримку від наших партнерів. В лютому ц.р. в Україні відбулося засідання Україна-трійка ЄС, яке практично дало поштовх підготовці нового десятирічного договору між Україною та Європейським Союзом. В травні в Брюсселі розпочнеться конкретна робота із зазначеного питання.
Ми віримо в те, що з допомогою ЄС ми прискоримо наближення до Європи. Серйозним кроком в цьому напрямку може стати вступ України до СОТ. Нам слід посилити співробітництво з Європою в енергетичній сфері. Позаяк європейська інтеграція – це перш за все справа самих українців. Нам необхідно довести, що ми здатні відповідати вимогам.
Що стосується НАТО, Україна тісно співпрацює з Альянсом, і бере участь в деяких операціях. Однак питання членства в НАТО, відповідно до законодавства України, може вирішувати лише український народ. Згідно з опитуваннями громадської думки, більшість українців негативно ставиться до приєднання до Північноатлантичного альянсу, і результати референдуму можуть стати лише свідченням цьому. А приклад нейтральної Швеції свідчить, що передчасний розгляд питань приєднання до Альянсу можуть призвести до суспільного конфлікту.

Источник: Персональный информационный сервер Виктора Януковича ya2006.com.ua